Автор – сам колишній моряк-радист, розповідає історію одного морського рейсу, що трапився перед самим Новим роком. Метою було забезпечити країну невід’ємним атрибутом цього свята – мандаринами. Протягом мандрів, як годиться, трапилась безліч історій та пригод, які згодом моряки переповідатимуть безліч разів, трохи прибріхуючи. Тому автор теж дозволяє собі перебільшувати, фантазувати, іронізувати – і розповідати, розповідати, розповідати про рейс, про море, про мандри, життя і кохання... При цьому він раз-по-раз звертається до читача як до уявного, але вдячного слухача та співрозмовника.

А головна інтрига, що тримає у напрузі, – чи встигнуть моряки забезпечити країні свято?

“Шановний автор звернувся до кращих класичних зразків морської прози: батька літератури Гомера з його “Одіссеєю” та давньоскандинавських саг. Плинна структура твору-подорожі щедро здобрена дотепними і цікавими самостійними новелками.

У древніх морська проза мала, крім усього іншого, ще й суто практичне значення – наприклад, заміняла лоції, судовий журнал, звіт перед фрахтувальником, фіксувала важливі для мореходів особливості далеких країн.

Тобто, якщо абстрагуватися від часових ознак, то „Мандариновий шлях” знайшов би своє місце десь поряд із „Одіссеєю” та віршованим звітом Еріка Рудобородого про відкриття Америки”.

Юрій Камаєв