Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
Дайте два!
Автор: Атанайя Та
Джерело: Друг Читача
Дата: 19-08-2009
Припустимо, ви ніколи не читали «Кобзаря 2000». Як це вам вдалося – інше питання, хоча справді дивно: адже він так довго очолював чи не всі можливі рейтинги продажів, і за теорією великих чисел хтось із ваших друзів мав би з вами поділитися… Ну, добре. Припустимо, вам усе-таки вдалося не прочитати «Кобзаря 2000» і тепер, тримаючи в руках «Нові розділи до Кобзаря 2000», ви собі думаєте: а, черговий сиквел…


Як тяжко ви помиляєтесь! Якщо вам до рук таки потрапила ця книжка, купуйте не вагаючись у двох примірниках: один – щоб ще ваші нащадки могли прочитати, а другий – щоб «пустити по руках», бо все одно це станеться, тому краще попрощатися з другим примірником свідомо і заздалегідь....

Пригоди поручика ржевського у стилі фентезі
Автор: Антоніна Окініна
Джерело: Друг Читача
Дата: 19-03-2009
Новий герой Дяченків Егерт Солль (бравий гуард — тобто гвардієць, завзятий товариш, омріяний коханець) міг би претендувати на звання фентезійного поручика Ржевського за широкий світогляд (від кінчика причинного місця до кінчика фамільного клинка). Як у кожного справжнього гусара, його неприємності починаються через нестримність у сексуальних бажаннях. Солль намагається звабити «синю панчоху», наречену заїжджого студента— «книжкового черва». Обурений студент викликає героя на дуель і гине в «рівному» поєдинку. Гуард не вперше вбиває безневинну людину, але вперше — на очах таємничого Мандрівця. Останній, своєю чергою, теж витягає шпагу, але тільки для того, щоби поставити автограф на щоці Солля (так, мені теж тут пригадався Гаррі Поттер). Утім, шрам виявився непростим— так Мандрівець навів на гуарда пристріт (маніакально-депресивний психоз, енурез, імпотенція). Ворожка латати карму відмовилася, тож героєві лишився один шлях— перевиховання.


Роман «Шрам» — це історія метаморфози. Історія не нова: можна згадати Хлопчика-зірку Оскара Вайльда, теж злого й нехорошого на початку твору, нещасного й одинокого в середині та доброго й пухнастого — наприкінці. Тільки на відміну від казки Вайльда у «Шрамі» все завершується погано — тобто хепі-ендом. А тому виникає стійке відчуття, що це майже дамський роман, тільки на екзотичному, фентезійному ґрунті.

Отже, для прихильників сентиментів новини добрі: любовна лі нія у романі виражена сильно. Еро тич ні сцени є. Ненависникам же сентиментів лишається тільки зітхнути — любовна лінія виражена настільки сильно, що практично стирчить зі сторінок (особливо ближче до кінця)....

Брати Капранови. Нові розділи до “Кобзаря-2000”
Автор: Лідія Йонка
Джерело: Львівська газета
Дата: 08-08-2008
КНИГА, яка нещодавно вийшла з-під пера письменників, продовжує добру традицію дослідження незбагненного пласту української демонології. На відміну від попереднього “Кобзаря-2000”, автори вийшли за межі київської фольклористики до безлюдних дніпровських островів і карпатських вершин. І тепер у ньому з’явилися такі таємничі персонажі, як мольфар, домовик, русалка, звісно ж, відьма й інші магічні сили потойбіччя. Синтез кохання, лірики та містичних почуттів, напевне, і є фабулою видання.


Проте найцікавішим моментом “Нових розділів” є причетність демо нічного світу до сучасного життя, на віть їх нероздільність. Здавалося б, технічний прогрес витіснив на закапелки культури всі рефлексії, хоч якось причетні до народно-міфічних вірувань і уявлень, заснованих на вірі в існування демонічного світу. Симбіоз магічних істот у сплетінні з реальними людьми й подіями – те, чого не віднайдеш у казках, легендах чи екзальтаційних оповідках українських класиків....

Катерина Хінкулова: «У Лондоні багато таких, як Вєрка Сердючка»
Автор: 
Джерело: Сумно.com
Дата: 14-04-2008
Письменниця Катерина Хінкулова вже десять років живе у Лондоні. Працює продюсером української служби Бі-Бі-Сі. Незабаром у київському видавництві «Зелений Пес» вийде її другий роман. Більш класичним за формою, ніж «36 пісень про життя», і без ухилів у бік автобіографічності.


– На що витратили гонорар від дебютної книги? - Здається, розійшовся у Києві на алкогольні напої.


– Чим Київ відрізняється від Лондона?

– Це дуже різні міста. Київ – великий, але географічно все зосереджено на малій території. У столиці Британії менше машин, майже немає заторів – аби в’їхати у центр міста, треба платити.


– Стандарти журналістики в Україні і Британії сильно відрізняються?

– Кардинально! У Києві все перебуває у зародковому стані: і сама політика, і, відповідно, преса. У Британії на громадське обговорення виноситься набагато більший спектр питань.


– А які відмінності у видавничому бізнесі?

– У мене є кілька знайомих англійських письменників. В Україні автор напряму може звернутися до видавництва. А британські видавництва не приймають книги від людей «з вулиці» – потрібен літературний агент. Коли видам ще кілька книжок в Україні, спробую зробити це і в Британії. Загалом, рівень освіченості українців дуже високий. Серед британців зустрічаються люди, які взагалі ніколи книжок не читали....

Сергій Пантюк: Толстой мене кумарить
Автор: Мирослава Крат
Джерело: Друг Читача
Дата: 14-03-2008
"Його Всеп’янійшесво Сліва” відомий небагатьом. Зате багатьом добре відомий український письменник Сергій Пантюк. Він автор кількох поетичних збірок, тісно причетний до бардівського руху, організатор літературного фестивалю “Під знаком Водолія”. А ще учасник “Революції на граніті” та громадський діяч. А ще Сергій Пантюк відкрив видавництво, в якому минулого року побачив світ його перший роман “Сім днів і вузол смерті”. - Пане Сергію, якими були ваші «входини» в літературу?

- Загалом, я досі не впевнений, чи я там є. А якщо серйозно - я людина, що все життя прагне якусь свою думку, якусь частину своєї душі засобом того, що дав Бог, тобто писанням, донести до інших. Не знаю, література це чи ні. Але я радий, що люди читають і реагують. Вважаю, що перший літературний досвід здобув десь у три-чотири роки. Моя прабабуся співала багато пісень, зокрема «Їхали козаки із Дону додому». Ця пісня мене вразила. Я думав: «Що це за негідники, навіщо вони спалили бідну Галю…» - і придумав позитивну версію пісні, з хепі-ендом. Слів не пам’ятаю, але сенс був таким: козаки поїхали далі, а Галя пішла додому.

- Ви автор кількох поетичних збірок. А тепер от з’явився ваш роман. Як відбувся перехід від поезії до прози?

- Переходу як такого не було. Я завжди прагнув писати щось прозове. Це було мені цікаво. Але я не можу просто писати - а лише тоді, коли вимучить і рвоне. Тому я завжди писав короткі форми. Протягом життя опублікував близько десяти новелок. Взірцем у побудові художнього твору для мене завжди був Висоцький. Мені подобалось, коли герої не просто живуть, а потрапляють у такі ситуації, що людина виявляє зовсім інші риси: або добрі, або погані. Можна сказати, граничні ситуації, Коли людина ходить по лезу. Хоча це не обов’язково має бути війна. Пам’ятаю, колись у студентські роки, написав новелу про голод. І мене тоді “розбирали”. Писав і гуморески, і багато чого ще, але не вважав це серйозним. От вірші для мене завжди були чимось особливим. Я вважав, що серйозну прозу треба писати після сорока. Але трохи не дотримав слова, і свій роман закінчив десь у років 38-39....

<< Попередня  1  ...  67  68  69  70  71  
72
  73  Наступна >>