Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
АНДЖЕЙ САПКОВСЬКИЙ: «Я НЕ ПИШУ ДЛЯ ДУРНІВ!»
Автор: Атанайя ТА
Джерело: Друг Читача
Дата: 01-07-2010
«Дівчино, я дуже мудра людина, у мене коефіцієнт інтелекту 200. Я все знаю». Так про себе може говорити лише Анджей Сапковський – живий корифей слов’янського фентезі, батько легендарного «Відьмака», безумовна зірка київського «Єврокону». Гріх було не скористатися нагодою й не причепити йому на лацкан свого диктофона…

– Не бійтеся, я вкрай рідко б’ю тих, хто ставить питання. А на цей рік я ліміт уже вичерпав.

– Тоді почнімо з витоків…

– Я Анджей Сапковський. Це не псевдонім, про що й досі шкодую. Я польський шляхтич. Народився дуже давно, у сім’ї, у якій читання було чимось на кшталт культу. І коли я йшов до школи, то вже знав увесь канон європейської літератури, включно з іншомовною. Тому що мені читали, коли я ще сам не вмів, не лише польською, але й російською, англійською, німецькою.

– А коли ви почали писати?

– Що ви маєте на увазі? Бо я ще в дитинстві якось узяв шматок вугілля і на стіні написав… У Польщі це слово на 4 букви....

Сергій ПАНТЮК: «Чиновник має боятися громадянина, як вогню»
Автор: Юхим Дишкант
Джерело: Інша література
Дата: 28-06-2010
- Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, в кого виникла ідея розпочати голодування проти закону №2450? Висвітліть детальніше положення цього закону.

- Ідея протесту проти прийняття подібного закону колективна, але саме голодування запропонував я. Щодо положень, то проект закону є досить розлогим і переказ його займе більшу частину цього інтерв’ю J. Тому обмежуся найбільш неприйнятними для демократичного суспільства положеннями. Перше – проект закону вимагає подавати заявку на проведення масового заходу не пізніше ніж за 4 дні до його початку. Саме цей пункт дасть можливість владі знайти сто способів перешкодити громадянам зібратися. Друге – пункт, в якому зазначається, що організатором масового заходу не може бути людина, «піддана адміністративному арешту». Тобто, я подав заявку, а мене наступного дня під якимось приводом затримують і все – акція не відбулася. Третій сумнівний момент – органи місцевого самоврядування доводять до відома організаторів акції перелік місць, в яких заборонено проводити масові заходи. Попри вичерпний перелік таких місць у попередньому пункті, нечіткість формулювання цього положення дасть можливість нечистоплотним чиновникам для спекуляцій та маніпуляцій… А загалом – із проектом закону ще треба добряче попрацювати.

- Чому саме голодування, а не інші форми протесту і чи плануються ще якісь радикальні акції?

- Ми одразу ж заявили, що наше голодування – лікувальне. Назва акції така була – «Лікувальне голодування біля Верховної кормушки». Нам закидали – а чому не годівниці? Я відповідав – а хіба наш парламент український?

Так, це радикальний засіб, але на хворе суспільство можна впливати лише таким чином. А що може бути радикальнішим? Хіба самоспалення… Але нехай краще наші вороги горять!...

БРАТИ КАПРАНОВИ: “Єдиний шанс для самореалізації - це українська література”.
Автор: ЛАНА БОРИСОВА
Джерело: "Народна"
Дата: 18-06-2010
Віталія та Дмитра Капранових можна сміливо назвати не лише найпопулярнішими письменниками, а й відомими громадськими діячами. Проте нині ми поспілкувалися саме на книжкову тему, з’ясовуючи, які саме книжки потрібні нашим сучасникам.

- Ви змінили багато професій. А який запис у трудовій книжці був першим?

- Свої перші гроші ми заробили за публікацію статті в районній газеті про піонерські забави. А ось першим записом у трудовій книжці став: “Прибиральник території”. Далі ми стали займатися бізнесом, а потім знову повернулися до творчості. Нині ми поєднуємо гонорари з доходами від торгівлі та видавництва книг.

- Тоді вам, мабуть, відомо, які книжки потрібні нашим сучасникам?

- Нині українська книжка живе як сектор російської і задовольняє тільки особливі українські потреби. Тобто, ті потреби, які не може реалізувати російська книжка, як от українська класика, українська проза. Всі решта напрямків - російські. Якщо ми почнемо видавати переклади українською мовою, прагматику тощо, то збанкрутуємо. Приміром, ми зробили переклад Квятковського і він протягом півроку класно продавався, допоки не з’явилася російська версія. Озброївшись нижчою за нашу ціною вона почала нас витісняти з ринку. Річ у тім, що в Росії собівартість нижча, бо більший мають тираж, та й вистачає грошей на рекламу. Полиця у нас одна, і російські видання витісняють українські. Щоб виправити становище, слід запровадити бодай якісь обмеження. В інших галузях якісь існують обмеження, акцизні збори. В книжках цього немає, хоча вітчизняний виробник обіймає всього 10 відсотків книжкового ринку....

Зустріч у м. Миколаєві з українськими письменниками та видавцями братами Капрановими
Автор: Голубєва Тетяна
Джерело: Южная правда
Дата: 04-06-2010
Зустріч у м. Миколаєві із "живою книгою" - українськими письменниками та видавцями братами Капрановими, організована Центром європейської інформації за підтримки МФ "Відродження". Письменники розповіли про свої твори, зачитали деякі уривки, розповіли про своє життя в дитинстві та юності на Миколаївщині. „Ми молодими іхали до Миколаєва, як до великого міста, тому для нас Миколаїв завжди залишиться столицею. Може комусь здається, що Україна десь там в іншому місті – в Надднапрянщині, на Буковині, а ми кажемо, що Україна – це Миколаївщина”....
МАРИНА та СЕРГІЙ ДЯЧЕНКИ: Марина Дяченко - страшна людина
Автор: 
Джерело: Друг Читача
Дата: 26-05-2010
Вони - одні з найуспішніших українських авторів, а ще чоловік і дружина. Кажуть, що з ними трапляються вигадані ними ж події; а ще вони товаришують із Борисом Стругацьким; а ще прототипом героїні одного їхніх творів стала дика танцівниця Руслана; а ще за їхніми творами розробляють комп’ютерні ігри. На їх рахунку - понад 60 нагород та премій, останню з яких - “Золотий кадуцей” - вони отримали за роман “Vita nostra” у вересні цього року в Харкові. Там же, на ІХ харківському фестивалі фантастики “Зоряний міст”, подружжя було нагороджене престижною премією “Дракон” за внесок у розвиток фантастики.

Він стверджує, що його дружина - його муза, а вона не приховує, що він - її вчитель в усьому. Передчуваю, ваш вигук буде: «Це фантастика!» Неправильно - це фантасти Сергій та Марина Дяченки.


- Ви нещодавно були нагороджені особливою премією – «Золотим Драконом». Знаю, що для вас вона була важливою…

- М: Це був ІХ міжнародний фестиваль «Зоряний міст». Були нагороджені ті автори, які за підсумками дев’яти років фестивалю отримали найбільше «Кадуцеїв» (основний приз фестивалю). Як виявилося, ми отримали «Кадуцеїв» більше за всіх. Крім нас, були нагороджені також Володимир Васильєв і Олександр Громов із Москви.

- С: Цей «Дракон» нам дуже симпатичний, ми й гадки не мали, що нам будуть його вручати. Коли на сцені я взяв його до рук, мене раптом просякло ностальгією. Я згадав, що в одному з наших перших романів фігурував наскрізний образ дракона, мудрого, шляхетного. Цей роман писався в період медового місяця в будинку творчості в Коктебелі, на березі моря. Я тоді залицявся до моєї ще юної дружини, такої беззахисної… Я Маринку звабив завдяки листам. Ми з нею товаришували, але я щовечора писав їй лист, де освідчувався в коханні й розмірковував про життя. Десь на сотому її серце затремтіло, і так з’явився наш роман та цей дракон. Тому для мене це не просто приз, не одна з шістдесяти премій, а якась ностальгія.


...

<< Попередня  1  ...  67  68  
69
  70  71  72  73  Наступна >>