Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
У «Країні мрій» ходять у вишиванках, читають книжки та не п’ють пива
Автор: Галина ГУЗЬО
Джерело: Високий Замок
Дата: 12-07-2010
На етнофестивалі задарма можна скуштувати справжнього українського кулешу. Ще й від яких кухарів – зірок сучасної української літератури: Ірен Роздобудько та Міли Іванцової, Олексія Волкова, Марії Морозенко, братів Капранових, Валерія та Наталії Лапікурів, Сашка Лірника. Перший куліш, який готували колеги по перу Роздобудько та Іванцова, був із “французьким шармом”. До традиційної української страви письменниці додали грибів і сиру. “Варити куліш – набагато складніше, ніж писати”, - зізналася Ірен Роздобудько. Пробуючи страву на смак, додала: “Ой, пересолила…”. Ті, хто чекав на літературний куліш, не розгубилися: “Кажуть, якщо хтось пересолить страву, - він закохався…”. Так жителі “Країни мрій” примусили пані Ірен привселюдно зізнатися у коханні до свого чоловіка – барда Ігоря Жука....
У Києві знову "Країна мрій"
Автор: Ольга Зінченко
Джерело: DELFI
Дата: 10-07-2010
Літературна частина фестивалю «Країна Мрій» проходила під керівництвом братів Капранових, які презентували гостям фестивалю книжкових майстрів і багатий на сюрпризи книжковий ярмарок. Однією з найприємніших несподіванок були майстер-класи з друкованою справи, палітуренню книжок, каліграфії, а також виготовлення паперу й ілюстрування книжок....
АНДЖЕЙ САПКОВСЬКИЙ: «Я НЕ ПИШУ ДЛЯ ДУРНІВ!»
Автор: Атанайя ТА
Джерело: Друг Читача
Дата: 01-07-2010
«Дівчино, я дуже мудра людина, у мене коефіцієнт інтелекту 200. Я все знаю». Так про себе може говорити лише Анджей Сапковський – живий корифей слов’янського фентезі, батько легендарного «Відьмака», безумовна зірка київського «Єврокону». Гріх було не скористатися нагодою й не причепити йому на лацкан свого диктофона…

– Не бійтеся, я вкрай рідко б’ю тих, хто ставить питання. А на цей рік я ліміт уже вичерпав.

– Тоді почнімо з витоків…

– Я Анджей Сапковський. Це не псевдонім, про що й досі шкодую. Я польський шляхтич. Народився дуже давно, у сім’ї, у якій читання було чимось на кшталт культу. І коли я йшов до школи, то вже знав увесь канон європейської літератури, включно з іншомовною. Тому що мені читали, коли я ще сам не вмів, не лише польською, але й російською, англійською, німецькою.

– А коли ви почали писати?

– Що ви маєте на увазі? Бо я ще в дитинстві якось узяв шматок вугілля і на стіні написав… У Польщі це слово на 4 букви....

Сергій ПАНТЮК: «Чиновник має боятися громадянина, як вогню»
Автор: Юхим Дишкант
Джерело: Інша література
Дата: 28-06-2010
- Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, в кого виникла ідея розпочати голодування проти закону №2450? Висвітліть детальніше положення цього закону.

- Ідея протесту проти прийняття подібного закону колективна, але саме голодування запропонував я. Щодо положень, то проект закону є досить розлогим і переказ його займе більшу частину цього інтерв’ю J. Тому обмежуся найбільш неприйнятними для демократичного суспільства положеннями. Перше – проект закону вимагає подавати заявку на проведення масового заходу не пізніше ніж за 4 дні до його початку. Саме цей пункт дасть можливість владі знайти сто способів перешкодити громадянам зібратися. Друге – пункт, в якому зазначається, що організатором масового заходу не може бути людина, «піддана адміністративному арешту». Тобто, я подав заявку, а мене наступного дня під якимось приводом затримують і все – акція не відбулася. Третій сумнівний момент – органи місцевого самоврядування доводять до відома організаторів акції перелік місць, в яких заборонено проводити масові заходи. Попри вичерпний перелік таких місць у попередньому пункті, нечіткість формулювання цього положення дасть можливість нечистоплотним чиновникам для спекуляцій та маніпуляцій… А загалом – із проектом закону ще треба добряче попрацювати.

- Чому саме голодування, а не інші форми протесту і чи плануються ще якісь радикальні акції?

- Ми одразу ж заявили, що наше голодування – лікувальне. Назва акції така була – «Лікувальне голодування біля Верховної кормушки». Нам закидали – а чому не годівниці? Я відповідав – а хіба наш парламент український?

Так, це радикальний засіб, але на хворе суспільство можна впливати лише таким чином. А що може бути радикальнішим? Хіба самоспалення… Але нехай краще наші вороги горять!...

БРАТИ КАПРАНОВИ: “Єдиний шанс для самореалізації - це українська література”.
Автор: ЛАНА БОРИСОВА
Джерело: "Народна"
Дата: 18-06-2010
Віталія та Дмитра Капранових можна сміливо назвати не лише найпопулярнішими письменниками, а й відомими громадськими діячами. Проте нині ми поспілкувалися саме на книжкову тему, з’ясовуючи, які саме книжки потрібні нашим сучасникам.

- Ви змінили багато професій. А який запис у трудовій книжці був першим?

- Свої перші гроші ми заробили за публікацію статті в районній газеті про піонерські забави. А ось першим записом у трудовій книжці став: “Прибиральник території”. Далі ми стали займатися бізнесом, а потім знову повернулися до творчості. Нині ми поєднуємо гонорари з доходами від торгівлі та видавництва книг.

- Тоді вам, мабуть, відомо, які книжки потрібні нашим сучасникам?

- Нині українська книжка живе як сектор російської і задовольняє тільки особливі українські потреби. Тобто, ті потреби, які не може реалізувати російська книжка, як от українська класика, українська проза. Всі решта напрямків - російські. Якщо ми почнемо видавати переклади українською мовою, прагматику тощо, то збанкрутуємо. Приміром, ми зробили переклад Квятковського і він протягом півроку класно продавався, допоки не з’явилася російська версія. Озброївшись нижчою за нашу ціною вона почала нас витісняти з ринку. Річ у тім, що в Росії собівартість нижча, бо більший мають тираж, та й вистачає грошей на рекламу. Полиця у нас одна, і російські видання витісняють українські. Щоб виправити становище, слід запровадити бодай якісь обмеження. В інших галузях якісь існують обмеження, акцизні збори. В книжках цього немає, хоча вітчизняний виробник обіймає всього 10 відсотків книжкового ринку....

<< Попередня  1  ...  67  68  
69
  70  71  ...  74  Наступна >>