Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
Письменники в акції "Митці проти цензури" (відео)
Автор: 
Джерело: 5 канал
Дата: 21-07-2010
Акцію на підтримку 5 каналу і ТВі влаштували українські поети, письменнитки і музиканти. Вони об'єналися в рух "Митці проти цензури" і виступають проти обмеження власних прав і свободи слова в Україні....
Дмитро Капранов: «Арт-салони, де ходять всякі Пінчуки, - це "розвод" жирного лоха, у якого є зайві мільйони»
Автор: Костянтин Харченко
Джерело: From-ua.com
Дата: 19-07-2010
Відомий український письменник і видавець Дмитро Капранов в інтерв'ю From-UA розповів про те, якими досягненнями можуть похвалитися вітчизняні письменники, чи варто Україні прагнути стати центром світового мистецтва, хто такий справжній патріот, і про багато іншого.


From-UA: - Пройшло 20 років з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України. Чи можна сказати, що Україна відбулася як держава?


Д. Капранов: - Це питання настільки абстрактне, що дуже складно на нього відповісти. Що значить відбулася? Це юридичне питання: є держава, є її атрибути. Є людина, яка вже прожила 50 років, але як людина не відбулась. Коли народжується держава, коли народжується людина, у неї є період дитинства, підліткового дозрівання, коли вона починає себе усвідомлювати, потім юність, молодість, зрілість. Ми зараз знаходимося в пубертатному періоді, щось між дитиною та підлітком, коли вона розуміє, що вона є окремою особистістю, але ще не розуміє, що з цією особистістю робити. Щось в душі гризе-турбує, як будувати своє життя. Але ми потроху починаємо приходити в себе і розуміти, що, крім нас, ніхто наше життя не побудує.


From-UA: - Коли стане нормою, що вітчизняні літератори зможуть похвалитися визнанням світової громадськості, а їх твори будуть перекладатися на десятки мов? Або Україна ще довго буде «зоною культурного лиха»?


Д. Капранов: - Українські літератори вже сьогодні можуть цим похвалитися. Наприклад, Курков сьогодні є одним із найбільш друкованих авторів на пострадянському просторі. Вся біда якраз в дитячій постановці цього питання. Ми, українські літератори, насправді можемо похвалитися тим, що нас читають українські читачі. А читають нас в Пуерто-Ріко чи ні - це справа двадцята, ми ж не для них пишемо. Письменник пише для будь-якого читача. Український письменник в основному пише для українського читача. Тому мені здається, що основне завдання в тому, щоб прокладати шлях до українського читача. Що стосується перекладів, то у світі всього 3-4% романів, які перекладаються більш ніж на 2 іноземні мови, тобто які справді стали міжнародними. Як бачите, відсоток дуже невеликий. І якщо взяти Куркова, Андруховича, то я думаю, що вони як раз в цей відсоток і впишуться. Так що ми такі, як і всі. Просто не варто переоцінювати.

...
Сергій Пантюк в "Інтермеццо" зав'язав із "бухлом та курінням"
Автор: Олександр Ясенчук
Джерело: Gorod.cn.ua
Дата: 19-07-2010
У культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» відбулася зустріч із поетом, письменником, видавцем та громадським діячем Сергієм Пантюком.


Темно-оливкова засмага літератора – родом із Поділля, довге і розпатлане волосся робили його більше схожим на родовитого вождя одного з малодосліджених полінезійських племен, які і в третьому тисячолітті продовжують за інерцією блукати манівцями історичного прогресу, аніж на знану столичну постать укрсучліту.


Перед тим як давати поради «Як зав’язати з бухлом і курінням», Сергій Пантюк продемонстрував присутнім пляшку коньяку та попільничку, і заявив, що він зав’язує бухати, а цигарку він загасив 5-м років тому та розповів історію збірки: Свій перший роман він писав 12 років. нині одночасно пише ще п’ять романів і почав шостий.


- Якщо помру, а закінчити не встигну, то незакінчених романів ніхто не побачить, тому що в заповіті написано: дружина має знищити всі ці твори, - повідомив під час зустрічі Сергій Пантюк. - Тому що не мають бути в світі каліки.


Так от, під час написання романів «випирають» різноманітні «цеглини», різні сюжети, що через свою малу форму не можуть стати романами або через інші причини не потрапляють до роману. З них якраз і народжуються новели. На одній із літературних тусовок, під брати Капранови запитали мене – Чому б тобі, Сергію, не видатися у «Зеленому псі»? Я надав свої новели. А одна з них так і називається «Як зав’язати з бухлом і курінням». Вона стосується родинних стосунків і великого бізнесу. Коли її читають, кажуть – це страшно. Відповідаю – страшно, тому, що це правда. А чому така назва? Тому що головний персонаж виграє грант (до речі, це історія з мого життя) від американців, які підтримують програми щодо здорового способу життя. Хоча ця книжка мала називатися зовсім інакше - «Його персональний диявол», але я був категорично проти, тому що попередня мала назву «Смак Бога». І тоді пришла ось така ідея.


За словами автора назва вийшла дуже вдалою. На минулорічному львівському книжковому форумі, де побували тисячі людей, ця книга розкуповувалась «мов гарячі пиріжки».


- «О, Марійко, глянь яка книга, треба своєму купити!» - чутно була реакцію відвідувачів біля стенду. І хоча автор роз’яснював, що це не посібник, а художня література, все рівно лунала відповідь: «Зрозуміло, все таки куплю. Хай читає!»....

Етно-читання та етно-танці на Співочому полі (фоторепортаж)
Автор: Таїсія Стеценко
Джерело: Кореспондент
Дата: 19-07-2010
10-11 липня на Співочому полі в Києві пройшов 7-й міжнародний етно-фестиваль Країна Мрій, заснований українським музикантом, лідером гурту Воплі Відоплясова Олегом Скрипкою. Розпочався він під проливним дощем, проте це не налякало охочих долучитися до фольк-культури. На два дні гості фестивалю поринули у світ народної творчості, музики та літератури, брали участь у різноманітних іграх і змаганнях, пройшли майстер-класи з книговидавництва, каліграфії та виготовленню іграшок, судили українських письменників - учасників конкурсу з приготування найсмачнішого кулеша, знайомилися з культурою інших народів ... 7-й фестиваль Країна Мрій пройшов під гаслом екологічним Країна Мрій - Чиста країна!...
Вогонь, вода й мідні труби третьої літературної «Країни Мрій» (ФОТО)
Автор: Ольга Купріян
Джерело: ЛітАкцент
Дата: 19-07-2010
Два роки тому, коли на вже традиційній для киян сьомій «Країні Мрій» уперше з’явилася літературна частина, раптом, незважаючи на сліпуче літнє сонце, пішов дощ. Кажуть, саме такий, «сліпий», дощ – на щастя. Сказати б, на щастя для шанувальників літератури й самих літераторів: адже попри всілякі примхи погоди, літературна «Країна Мрій» цього року відбулася вже втретє, потішивши відвідувачів абсолютно новими цікавинками – для душі і, як то кажуть, для шлунку.


Серед цікавинок, запропонованих організаторами літературної «Країни Мрій», головною «приманкою» для голодних відвідувачів ярмарку стала «Літературна кухня», де письменники й письменниці (Ірен Роздобудько та Міла Іванцова, Олексій Волков, Брати Капранови, Сашко Лірник, Марія Морозенко, Валерій та Наталя Лапікури) – точнісінько як у популярних передачах – готували свою коронну страву, не забуваючи спілкуватися з читачами й розповідаючи секрети «творчої кухні». Щоправда, «коронною» на всіх кухарів була одна «сакральна», за словами братів Капранових, страва – куліш. За найсмачніший кулінарний шедевр від улюбленого письменника можна було проголосувати й таким чином обрати найкращий письменницький куліш. Оскільки головним компонентом будь-якої страви, приготованої літератором, є насамперед «бай», або ж історія, що нею письменник присмачує свій витвір, то природною видається перемога одного з найкращих оповідачів – Сашка Лірника. Саме його «Казковий куліш» та, очевидячки, його бай найбільше припали до душі фестивальникам.


Уже вдруге на літературній сцені звучала література етнічних спільнот України – болгар, гагаузів, кримських татар, ромів та азербайджанців; також можна було почути поетів і письменників Буковини, Закарпаття, Одещини, Криворіжжя, Черкащини.


Окрім двох великих сцен, уздовж алеї майстрів працювали невеличкі сцени-«курені», де в режимі нон-стоп усі вихідні свої вірші й оповідання читали «спудеї» «Гоголівської академії» (літературний портал gak.com.ua), а також дипломанти українського літературного конкурсу «Коронація слова» Максим Кідрук, Ганна Ручай та ін. Також упродовж обох днів гудів багатий книжковий ярмарок, працювали різноманітні «майстер-кляси» – з палітурення книжок і каліграфії, друкарства, виготовлення паперу, листівок і трафаретної ілюстрації, які неодмінно збирали багато охочих спробувати себе у книжковій справі.


...

<< Попередня  1  ...  64  65  
66
  67  68  ...  74  Наступна >>