Пошук






Преса про нас

Дмитро Капранов: «Арт-салони, де ходять всякі Пінчуки, - це "розвод" жирного лоха, у якого є зайві мільйони»
Автор: Костянтин Харченко
Джерело: From-ua.com
Дата: 19-07-2010
Реквізити: Інтерв`ю
Відомий український письменник і видавець Дмитро Капранов в інтерв'ю From-UA розповів про те, якими досягненнями можуть похвалитися вітчизняні письменники, чи варто Україні прагнути стати центром світового мистецтва, хто такий справжній патріот, і про багато іншого.


From-UA: - Пройшло 20 років з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України. Чи можна сказати, що Україна відбулася як держава?


Д. Капранов: - Це питання настільки абстрактне, що дуже складно на нього відповісти. Що значить відбулася? Це юридичне питання: є держава, є її атрибути. Є людина, яка вже прожила 50 років, але як людина не відбулась. Коли народжується держава, коли народжується людина, у неї є період дитинства, підліткового дозрівання, коли вона починає себе усвідомлювати, потім юність, молодість, зрілість. Ми зараз знаходимося в пубертатному періоді, щось між дитиною та підлітком, коли вона розуміє, що вона є окремою особистістю, але ще не розуміє, що з цією особистістю робити. Щось в душі гризе-турбує, як будувати своє життя. Але ми потроху починаємо приходити в себе і розуміти, що, крім нас, ніхто наше життя не побудує.


From-UA: - Коли стане нормою, що вітчизняні літератори зможуть похвалитися визнанням світової громадськості, а їх твори будуть перекладатися на десятки мов? Або Україна ще довго буде «зоною культурного лиха»?


Д. Капранов: - Українські літератори вже сьогодні можуть цим похвалитися. Наприклад, Курков сьогодні є одним із найбільш друкованих авторів на пострадянському просторі. Вся біда якраз в дитячій постановці цього питання. Ми, українські літератори, насправді можемо похвалитися тим, що нас читають українські читачі. А читають нас в Пуерто-Ріко чи ні - це справа двадцята, ми ж не для них пишемо. Письменник пише для будь-якого читача. Український письменник в основному пише для українського читача. Тому мені здається, що основне завдання в тому, щоб прокладати шлях до українського читача. Що стосується перекладів, то у світі всього 3-4% романів, які перекладаються більш ніж на 2 іноземні мови, тобто які справді стали міжнародними. Як бачите, відсоток дуже невеликий. І якщо взяти Куркова, Андруховича, то я думаю, що вони як раз в цей відсоток і впишуться. Так що ми такі, як і всі. Просто не варто переоцінювати.

Посилання на оригінал
Схожі повідомлення
Схожих повідомлень немає!