Пошук






Преса про нас

БРАТИ КАПРАНОВИ НА ЗЕЛЕНОМУ «ЗАПОРОЖЦІ» ОБ’ЇХАЛИ ДЕВ’ЯТЬ МІСТ УКРАЇНИ
Автор: Сергій ГОРИЦВІТ
Джерело: Українське слово
Дата: 04-01-2012
Реквізити: 
Брати Капранови відомі не лише як публіцисти, письменники, видавці та громадські діячі, а ще й як висококласні промоутери. Під час зустрічей зі своїм «читацьким електоратом» вони просувають і власні книжки, і свої думки та ідеї, сформульовані у вигляді винаходів і проектів, що епатують, та відкритих уроків, які також шокують не менше. Вони ще раз продемонстрували багатогранність своїх обдаровань у ході промотуру містами України. На своєму незмінному зеленому «Запорожці» Віталій та Дмитро відвідали Рівне, Тернопіль, Вінницю, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Дніпропетровськ, Кіровоград і Одесу. Усі, кому випала нагода зустрічатися із цими неординарними особистостями, переконалися, що вони не люблять писати й говорити нудно. Особливо на серйозні теми.


А програми їхніх візитів були переповнені безліччю подій. Тут — і творчі зустрічі з читачами та колегами-публіцистами, і виступи на телебаченні, і відкриття буккросингових полиць у книгарнях, і презентація нового роману «Щоденник моєї секретарки». Великий інтерес повсюдно викликала їхня лекція «Десять заповідей віртуальної публіцистики». На лекцію в академічному розумінні цього слова це зовсім не було схоже. Кожна така зустріч виливалася у досить жваве спілкування, де з притаманним і письменникам, і співрозмовникам гумором йшлося про нинішні економічні й політичні негаразди, про нехлюйське ставлення влади до проблем духовности та культури. З гострим сарказмом столичні гості розмірковували про те, коли ж Україна перестане, нарешті, бути зоною культурного лиха, як українцям протистояти засиллю російських періодичних видань, попси на телебаченні і в шоу-бізнесі, як виробити в собі непереборний імунітет проти українофобії. Для місцевих журналістів спілкування із Капрановими, які називають себе «інформаційними байкерами», було справжнім майстер-класом, де вони обмінювалися думками про заангажованість публіцистики, цензурованість сучасного суспільства й самоцензуру, про плачевну долю українського книговидання.


Зауваживши, що не лише в Одесі, Миколаєві та Херсоні, а й в інших містах «з українською книгою — голодуха», Капранови запропонували подивитися і придбати нові книжки власного видавництва «Зелений пес». Доречно зазначити, що великі валізи з літературою столичним візитерам доводилося кілька разів поповнювати. Як і слід було очікувати, найбільшим попитом користувався роман «Щоденник моєї секретарки». Представляючи його, автори розповіли: «Сьогодні ми існуємо у двох іпостасях — публіцистичній та письменницькій. І хоч як це парадоксально, але наші читачі майже не перетинаються — ті, хто читають публіцистику, зазвичай не читають художньої літератури, і навпаки. Своїм новим романом ми робимо спробу об’єднати обидві ці аудиторії. Бо за темою та проблематикою роман лежить ближче до ґрунту, на якому росте наша публіцистика, але за стилем та кутом зору — це повноцінна художня література. Саме тому тлом для подій ми обрали кризовий час у сучасній історії — весну-літо 2004 року, останні півроку перед Помаранчевою революцією, навіть цитуємо там інформаційні повідомлення того часу. Але наша книжка — не міркування на політичні теми. Це історія успішної людини, бізнесмена, який працює з державними грошима й раптом відчуває, що його розриває на частини: з одного боку — мораль, честь, совість, з іншого — гроші, добробут; з одного боку — кохання, з іншого — звичка; з одного боку — правда, з іншого — її облудна версія. А приводом, пусковим механізмом для цієї духовної кризи стає щоденник секретарки головного героя — дівчини з простим і щирим поглядом на світ. Це психологічний роман і одночасно художня хроніка сучасности».


До цього слід додати, що кожна добре приперчена дотепами лекція-бесіда-презентація братів Капранових була доповнена ними ще й співаною поезією. Адже, як вони самі зізнаються, їх — не двоє, а троє: Дмитро, Віталій і їхнє «третє Я». Воно весь час збирає не зовсім коректні думки, паразитні рими і з них складає непристойні вірші та лімерики. Вони забороняли йому це робити, а потім оприлюднили ці творіння, щоб йому було соромно. Уже рік виступають перед людьми з цими віршами, а їхнє третє «Я» все пише нові. Інколи ці лімерики можуть бути й недосить пристойними.


Ось таким, насиченим цікавими та яскравими подіями, ознаменували брати Капранови свій черговий промотур містами України. Цим вони дали класний урок ще й місцевим промоутерам.





Посилання на оригінал
Схожі повідомлення
Схожих повідомлень немає!