Преса про нас

На перший погляд, письменники повністю перекваліфікувалися із тих, які пишуть про традиційних українських жінок-відьом, політику і про те, що «розмір має значення», на цілком і повністю дитячих, а точніше – підліткових. От і назва нібито відповідна – «Зоряний вуйко», і серія – пригодницька література для середнього й старшого шкільного віку: мовляв, з літературою «для дорослих» зав’язали, тепер-от пишемо книжку для підлітків. Проте насправді Брати знову водять свого читача за носа! Адже «Зоряний вуйко» – не тільки сповнена захопливих, абсолютно неймовірних карколомних пригод книжка, але й щонайсправжніша збірка фейлетонів, подеколи присмачена аж надто помітною сатирою!

Єдине, чим програє книжка, – тим, що від початку обмежує коло читачів підлітками. Бо якщо тривожна фантастика із двох оповідань «Битий шлях» передусім зацікавить хлопців-старшокласників, то добродушний «дорослий» гумор оповідань-«бойовиків» «Зоряний вуйко» і «Люб’язна Солоха» прийдеться до смаку як школяреві, так і старшому читачу. А містичне оповідання «Сон», здається, для ніжних підліткових душ аж занадто моторошне, хоча, як на мене, одне з найкращих у книжці.

Так що, люб’язні пані й панове, судіть самі, а я вважаю, що «Зоряний вуйко» – то зашифроване послання українцям майбутнього. По-перше, щоб і чужого научалися, й свого не цуралися. По-друге, хоч за посередництвом Братів Капранових пам’ятали про Шевченків «Кобзар». А по-третє, щоб росли здорові (бо ж сміх, як відомо, життя продовжує) й почуття гумору мали здорове