Пошук






Преса про нас

Дівчатка-підлітки: сто років тому і сьогодні
Автор: Маргарита Стручок
Джерело: Друг Читача
Дата: 22-11-2010
Реквізити: Рецензія
Російська письменниця Лідія Чарська свого часу була страшенно популярною авторкою серед дівчаток шкільного віку, адже тонко й достовірно описувала проблеми підлітків. Пояснення цьому просте – вона й сама багато пережила: мати померла при пологах, тож дочку виховував тато; сім років навчалася в жіночому інституті, де вела щоденники, занотовуючи свої переживання та страхи.

Пригодницька повість «Князівна Джаваха» була написана і вперше опублікована у 1903 році. З того часу багато чого змінилося – політичне тло, побут, система освіти, – але проблеми одинадцятирічних дівчаток і досі ті ж самі: непорозуміння з батьками, лукаві друзі, складна адаптація до нового колективу, проблема вибору – «бути як усі» та знайти своє сіреньке місце у суспільстві чи залишатися «білою вороною»…


Головній героїні Ніні одинадцять років. Вона смілива, чесна і добра. Її мама померла, тому дитину виховують тато й бабуся. Коли дівчинка вступає до жіночої гімназії, вона зіштовхується з низкою проблем – клас не приймає новеньку, ображає, знущається. Дівчинка шукає довіри, взаєморозуміння, а натомість вона повинна прийняти рішення – підкоритися правилам колективу чи діяти за власними принципами. Ніна переживає те, що переживають більшість дівчат її віку (автобіографізму не бракує!). Єдине, що її вирізняє з-поміж інших, – це гаряча кров, адже Ніна Джаваха – грузинська князівна.

Відтак, твір щедро приправлений колоритними описами Грузії ХІХ століття: Ельбрус і Казбек, джигіти, мусульманські аули в горах Дагестану, швидка Кура, розбійники, кухня і танці… Цей текст сповнений Грузією. Крім того, він передає тогочасну політичну ситуацію, окреслює історичне тло. Звісно, сьогодні нам, українцям, які відчули на собі вплив імперської Росії, дивно й незручно читати ті уривки, де авторка описує завоювання росіянами Кавказу, яке в книзі подається скоріше, як позитивний для Грузії момент.


Протистояння двох народів бачимо навіть у стосунках Ніни та її бабусі, яка свого часу не прийняла в сім’ю маму дівчинки, горянку. Після смерті жінки бабуся приїхала виховувати Ніну, привчати її до хороших манер і робити з неї благородну даму. Натомість Ніна продовжує джигітувати, носити національний одяг і потрапляє в такі ситуації, де б навіть дорослий чоловік дав слабинку. Грузинська дівчина вміє наполягти на своєму. І вже на її прикладі стає зрозуміло: цей народ ніколи не асимілюється і не зникне!..


У чому ж секрет Чарської? Чому нею зачитувалися наші прабабусі, бабусі, а тепер не можуть відірватися наші доньки? Адже реалії імперської Росії дуже відмінні від сьогоднішніх. А секрет у тому, що Лідія Чарська пише про речі, які не залежать від часу: про новий клас чи школу, насмішки, пошук справжніх подруг і взаєморозуміння з однолітками.

Посилання на оригінал
Схожі повідомлення
Схожих повідомлень немає!