Пошук






Преса про нас

Чи є комерційна література в Україні? — відповідають видавці
Автор: Тетяна Савченко
Джерело: ЛітАкцент
Дата: 20-09-2010
Реквізити: 
Часто у колі активних читачів можна почути нарікання на відсутність серед україномовної літератури масового чтива. Втім, у тих же колах так само можна почути нарікання на брак історичних романів, на брак великої сюжетної прози, драматургії, і так далі, і так далі… Як пожартувала на одній з конференцій Оксана Забужко: «За чим не кинься, нічого тут нема».


Чому святе місце комерційної літератури в умах наших все ще порожнє? Найкраще про це запитати видавців, які працюють з масовими жанрами. Їх ми і запитали, а саме: «Клуб сімейного дозвілля», «Нора-друк», «Зелений Пес», «Фоліо».


Брати Капранови саму ідею розкрутки вважають провальною і не вірять в успіх цілеспрямованої реклами: «Книжка взагалі не витримує витрат на рекламу. Тільки супербестселери. Українська книжка не витримує зовсім, навіть супербестселери. Тому вся реклама зосереджується на персоні автора — зумів потрапити на очі читачам, зумів переконати їх у тому, що вартий уваги, то маєш покупців. Книгарні не ставлять українські книжки (особливо художні) на видноті. Українці не ходять на зустрічі з авторами, особливо у книгарні. Так що все залежить від наполегливості автора і везіння».


Песимізм Капранових викличе, певно, багато запитань, тож дамо їм можливість викласти свої погляди детальніше:


«Спочатку треба зауважити, що в українській літературі сьогодні «легкими» жанрами є зовсім не ті, що у інших, нормальних літературах. За кордоном до «легких» жанрів традиційно відносяться детективи, дамські романи тощо. У нас «легкі» жанри — це постмодерне молодіжне бла-бла-бла.


Така ситуація пов’язана з тим, що традиційні «легкі» жанри нам привозять добрі видавці з півночі, а в Україні видання дамських романів та детективів — не більше, як примха видавців. Причини цього — суто економічні, бо видавати «легкі» книжки вигідно більшими накладами (з точки зору собівартості, гонорарів, грошей на рекламу тощо), от росіяни це і роблять, користуючись тим, що російською читають двісті мільйонів. А українською — сорок (насправді двадцять). І книжки можна возити через кордон без будь-яких обмежень.


Отже для українського видавця легше видати те, що цікаво тільки українцям (бо немає конкуренції з півночі) і у першу чергу молодим (вони більше читають українською). Звідси і перехняблені інтереси — у бік молодіжного бла-бла-бла. До речі, з пгляду легкості читання це бла-бла не є важчим за дамські романи.»


Отже, проблема може бути вирішена пошуком нових жанрів, де конкуренція ще не така велика? Цікавий підхід. Єдиний його недолік – це все-таки поки що «ходи туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що». І щось змушує мене сумніватися в тому, що видавці накинуться на молодого автора, який зуміє винайти той новий жанр, з пропозиціями.

Посилання на оригінал
Схожі повідомлення
Схожих повідомлень немає!