Дегустація
|
||||
|
Після обіду, коли учні розліталися зі школи (хто додому, хто до річки, а дехто залишався грати на території) від плавні крокували дві дорослі жінки й мале хлоп’я. Михайлик Удовенко ховав своє зарюмсане обличчя за спідницю бабусі, а його мама намагалася хоч за що-небудь ухопити сина та ляснути його. – Я ж тебе прасила не хадить на рєчку. Чого ж ти там шляєшся? Ще савсєм не виздаравів, пабіг уже. Герой! Давно с тємпєратурой валявся! Ну прийдем дамой, я все батькові раскажу, раз ти мене не слухаєшся. Він з тебе три шкури здере. В садік його не адвели, аставили дома. Нехай пабуде, паправиця, а він ад баби утік. Вана спугалась, с ног збилась, пака шукала тебе, – вичитувала малого Алла Удовенко. – Я боль… ше не буд… – захлинався від сліз Михайлик. – Кампанію сабі найшов. Чого ти з ними звязався, вани ад тебе старші, у школу уже ходять. А ти дурак малолєтній. Нема з ким гу- лять на вулиці, таді замкну у дварі – й сиди сабі. Ач який діловий став! Чого хадив на плавню? – сердилася на сина мати. – Падивиця на калюжниці. Знаєш, стіко там їх расцвіло! Аж ота- ке поле, – Михайлик розвів руками. Він поглянув на маму. Та ще сердитими очима свердлила його, але квіти її зацікавили. Витерши нашвидку заплакані очі, Михай- лик трохи повеселішав і став розповідати, що бачив на плавні. – Там і другі цвєти є, але больше всього калюжниць. Усе аж жовте. Гарить вроді. Ти ж казала, шо самому нільзя хадить, от я з Сашкой і Русланом пішов. Я ж тіко падивиця. – Тіко! Чого ж таді нові тапки мокрі? – суворо запитала вона. – За кимось уже ганявся возля рєчки. Не настачишся на тебе. Ще раз пабачу тебе з цими – випорю батькиним рімньом. Жінка побігла в літню кухню їсти, бо саме заради цього вона прийшла на обід. А тут свекруха ошарашила новиною, що Михай- лик десь ізник. Оглянувши весь двір, вони кинулися до річки. На плавні й знайшли бешкетника. – Чого ж мені не сказать? – сварила пальцем баба Катя ону- ка. – А тепер і табі папало, і мені пападе. Я ж не знала, де ти пішов. А тут твая мати наскочила, шо мені казать? Сказала як є. В слєдую- щій раз будеш знать, як тікать без спросу. Тебе мати лабазиной отхльостала, а другим разом вазьме дрючок пабольше. |
