Дегустація
|
||||
|
— Мадемуазель Ніко, розкажіть про Париж, — попросила французькою юна Софія. — Париж, Париж! — зітхнувши, промовила гувернантка. — Париж — це місто мрії, місто закоханих, місто радості. Там навіть у найпохмуріший день, здається, світить сонце; там навіть найгірші прокльони на твою адресу сприймаються як похвала; там жебраки вважають себе рівнею з маркізами, а повії шляхетніші, ніж графині з Лувру. Кожен, хто потрапляє в це місто, отримує додатковий ступінь свободи у порівнянні з іншими людьми в цьому світі. Недарма саме в Парижі хочеться творити художникам, поетам, музи- кантам і письменникам, і вони творять на радість усьому світові! У Парижі вино ллється рікою, але не буває п’яних, парижани обожнюють поїсти, але огрядних людей там майже не зустрінеш. Парижани дуже балакучі; обгово- рюючи події, пристрасно жестикулюють і вживають свій, особливий паризь- кий жаргон, при цьому ніколи не образять вас. Усі парижани оспівують своє місто і ненавидять його одночасно. Мріють виїхати з нього, а виїхавши, не- гайно ж збираються назад. Це місто-загадка, яку не вдається розгадати ніко- му! Ось такий він, Париж, Софіє. — Колись я обов’язково побуваю там, — усміхнулася п’ятнадцятирічна гречанка. — Дай Бог. Тільки запам’ятай: ти повинна там бути лише з коханою лю- диною, тоді вся чарівність міста розквітне для тебе зовсім інакше, всіма фарбами. 8 — У цьому можете не сумніватися, мила мадемуазель. У мене в житті буде одне, але дуже сильне кохання. Мій чоловік буде великим, красивим і сміли- вим дворянином. Ми пристрасно кохатимемо одне одного і наших дивовиж- них дітей. Так-так, дітей, і буде їх не менше трьох, а не так, як у нас, де я одна. Софія Клавоне була якраз у тому віці, коли природа змушує всіх молодих леді мріяти про велике кохання, і це почуття здається їм чимось незвичайно чистим і світлим, і хочеться віддати себе коханому всю без залишку, і навколо немає нікого, крім двох люблячих сердець. Ах, як чудово! Солодкі думки Софії перервала мадемуазель Ніко. — Якщо сьогодні мова пішла про Париж, саме час поговорити про ре- путацію жінки у світському суспільстві. Немає нічого більш тендітного й ніжного, ніж жіноча честь. Досить одного невдалого руху, одного непра- вильного слова, щоб змінити про себе думку не лише коханої людини, а й суспільства. А виплутатися з цього становища ой як нелегко! У суспільстві, дитино, неприпустима надмірна балакучість, необхідно бути стриманою у виразах, уміти уважно вислухати співрозмовника, не дозволяти вжива- ти в мові всілякі слівця чи звороти, якими ти, Софіє, частенько корис- туєшся. — Але, мадемуазель Ніко, іноді міцне слівце може настільки точно ви- словити мою думку і душевний стан, що мимоволі злітає з губ. — Запам’ятай, дівчинко, — мовила далі гувернантка, — одне таке слівце на людях — і тобі доведеться докласти дуже багато зусиль, щоб відновити про себе добру думку. Водночас у світському суспільстві необхідно бути певною мірою ерудиткою — уміти красиво говорити про дрібниці. Вести салонну бесіду — велике мистецтво. І ще запам’ятай.... |
