Дегустація
|
||||
|
Жив собі кіт. І, власне кажучи, нічим не різнився від інших домашніх улюбленців. Хіба лише забарвлен- ням. Смуг у нашого кота було близько двадцяти п’я- ти, що додавало йому імпозантності. Звали його Смужок. Смужок мешкав на дев’ятому поверсі і частенько спостерігав із вікна за птахами, уявляючи, з якою швидкістю та спритністю він погнався б за ними. Навряд чи він хотів їх з’їсти, адже не знав ? їстівні вони чи ні, а от погрався б із ними охоче. Це була мрія його життя. Господиня Смужка, висока смуглява жінка, часто кудись зникала. Куди саме – Смужок не знав. Проте знав, що повернеться вона рівно о сьомій вечора з чимось смачнень- ким для нього. Цього часу він чекав увесь день, поглядаючи на годинник. Він знав, що коли довга ковбаса і коротка зійдуться на цифрі «7», – вона прийде. І ось одного разу, коли Господиня пішла близько восьмої ранку, Смужок, як завжди, виліз на підвіконня і став спостері- гати за птахами. «От би мені хоч раз погратися з ними», – думав він, ліниво махаючи хвостом. Аж раптом через сильний порив вітру відкрилася кватирка – і в неї влетіла пташка, але одра- зу ж упала на підлогу. Смужок не був боягузом, тому сховався не в найвіддаленіший куток, а всього-на-всього під стіл, і став звідти спостерігати за несподіваним гостем. Пташка лежала на підлозі і, ледь дихаючи, здавалося, не зважала на кота... |
