Дегустація
|
||||
|
Півні (триптих) І. Пахла ніч яблуками, і у ній фосфорично місяць і хата світилися свіжим вапном — північ безсоння була дуже космогенічна, та за відчиненим з рипом стареньким вікном космос трусило зірками і материками, й разом з плодами у нетрищах райських садів падали стіни споруд і ставали мостами у космогонії ста позаземних світів. Луки лягали набік і сповзали з них трави, на вертикаль перетворюючи горизонт, у клубочінні міжзоряної порохняви з впалих у ніч хмарочосів, альтанок, ротонд десь у модерних Нью-Йорках, старих Назаретах та в катастрофах металів, бетонів, пластмас ще спали півні на ста невідкритих планетах, ранку чекаючи й нас. ІІ. Півні знов про світання благають, обростаючи криком вогню, й цим прощення небес здобувають і собі, і безкрилому дню, бо вже сонце впливає в оселі, вже вростають із боку зорі марсіянські опалові скелі в малахітове літо Землі. |
