Дегустація
|
||||
|
Рисеня Клаптик прокинулося раніше за всіх, його сестра Суничка ще спала, міцно притиснувши до себе сірого котика з синьою мотузочкою на шиї. Клаптик обнюхав котика
як слід, від нього пахло пирогами, польовими травами і трохи мамою. На вигляд він був кумедний, але симпатичний. За кілька хвилин у нору заповзла Рись і турботливо лизнула Клаптика й Суничку, дісталося й Кексику, який
миттю прокинувся та замурчав. – Доброго ранку, Кексику Сірий! Це мої діти – Клаптик і Суничка. Рисенята позіхнули по черзі й шляхетно вклонилися котику. – Дуже приємно! – щиро відповів Кексик та потиснув дітям лапки. На вигляд вони були такі самі, як він, Суничка навіть трохи менша та дуже сором’язлива. У неї були чарівні жовто-зелені очі і рожевий носик, схожий на ягідку. Клаптик тримав спинку рівніше та впевнено стояв на міцних округлих лапах, між вушками на голові у нього була підпалина темного хутра у вигляді ромбу. Рисенята були напрочуд схожі одне на одного і на маму Рись, просто менші, а китиці на їхніх вушках були ще ледь помітними. Після нетривалих зборів рисенята разом із Кексиком подалися знайомити його з лісом та лісовими мешканцями. Клаптик розпитував їхнього гостя про все на світі та, не чекаючи відповіді, квапився далі, аж поки вони не вийшли на галявину, де росли брусниці й журавлина. Маленькі бруснички, напрочуд солодкі та соковиті, здалися Кексику смачнішими за цукерки, а журавлина була трохи кислуватою, однак не менш принадливою. На галявину злетілося з десяток говірких синиць, які, сміючись та цвірінькаючи, розсілися на гілки кущів, щоб роззнайомитися з Кексиком. – Куди ти йдеш? Куди ти йдеш? – запитували вони наперебій. – Я іду до Мурвілю, країни котячої втіхи. – Ти йдеш на захід? Ти йдеш на захід? – Мені потрібно в гори, у Грудневому поясі живе провідник, – пояснював Кексик. – А ми знаємо про Уррррвіль, – сказала Суничка, граючись хвостом котика. – Про Мурвіль, – поправив її Клаптик, – Там далі в лісі, у хатинці, живе старий кіт Клематис, він розповідав нам про країну Мурвіль і хвалився, що його чудові квіти родом звідти. |
