Дегустація
|
||||
|
Сонце завчасу вискочило з дому. День народився не за графіком. Така оказія застала зненацька директора музею анонімок Михайла Підставленого, який уникав світла, бо мав на нього алергію. Директор вискочив з чорного, як смола, автомобіля і вихором убіг до свого кабінету. Він був крейдяний від обурення, його очі жахали голодом, прозора нижня губа сіпалась у конвульсіях відірваного ящериного хвоста, вічно зашмарканий картопляний ніс видавав симфонію поламаної січкарні, руки тремтіли. Від пана директора пахло мокротинням. Він вилаявся громом зношеного до дір бубна, втер туалетним папером, що слугував за серветку, з грізного чола холодний піт і, як у добрі часи непохитного царювання, силкувався метнути блискавкою. Але замість стрілчатої та вогненної полетіла у засалену стіну письмова ручка. Він її підняв, бо на смітниковому робочому столі не знайшов іншої, перемотав скотчем місце зламу і накатав скаргу на календар, у якому стояв брехливий час сходу сонця... Так-сяк з бідою почався день... У Михайла Підставленого, скільки його знав світ, було все не те та все не так. За відсутності проблем він їх придумував, за відсутності ворога – призначав. У такому ритмі провокацій він завжди мав поживу, нічим більше не переймався, жив від скандалу до скандалу, і було йому добре. Мав, правда, лише один таємний пунктик, про який всім і вся розпинався, що він йому по цимбалах, що не тримається його ніяк і нізащо. Звався пунктик просто, але звучав гордо: крісло! Не просте – директорське! І як тільки крісло з необережності мало несміливість скрипнути, на вівтар лягала чиясь голова... Нині ранок був особливий – хвороблива уява за ніч витворила пекельні тортури кінця світу. Його, Підставленого, світу. І тут директор музею анонімок був головним героєм через одну-єдину банальну причину – ніхто, крім нього, ані більше, ані менше, у житті його не цікавив. Стрілка годинника знущально доповзала до початку робочого дня. Михайло Підставлений не міг збагнути, чому його не бояться. Чому страх, бог усіх царів, катів і негідників не топче його жертв, як колись... Що змінилось? |
